Фотозвіт Україна-Албанія липень 2018

Хочу коротенько відзвітувати про свою поїздку і викласти декілька фото.
Повернувся нещодавно із Албанії (Саранда). Все дуже гарно. Переповнений приємними враженнями. Туди їхали через Румунію (Сучава, Роман, Фокшань, Бузеу, Бухарест, Джурджу), Болгарію (Русе, Плевен, Софія, Благоєвград, Санданський), Грецію (Серрес, Салоніки, Козані, Гревенна, Йоаніна, Керасово, Какавіа) і в Албанію (Саранда). Помилково через неуважність недодивився на карту, де позначив собі точками через які міста проїзжати в Йоаніні на навігаторі набрав відразу Саранда і мене повело на Саранду через Какавію. Перетнувши кордон з Албанією дорогою до Саранди виїхали на серпантини. Проїхавши приблизно 15-20 км. всі присутні в машині відчули легкий шок, особливо, коли на обочині через 1-2 км. звертали увагу на пам’ятники на могилах людей, які загинули очевидно від неуважної їзди на цих дорогах.
Назад верталися знову через Грецію, Македонію, Сербію, Угорщину.
Щодо стану доріг, то стан їх відмінний. Лише на кордоні після Болгарії з Грецією була ділянка, де асфальт облізлий і траплялися невеличкі ямки. Але ця ділянка тривала приблизно 10-15 км. Переїхавши шлагбауми де беруть плату за дороги, дорожнє покриття стало знову відмінне.
Дуже гарні краєвиди почалися після Плевена (Болгарія). На ділянці між Благоєвградом і Санданським попали в пробку, яка затянулася на кілька кілометрів і забрала у нас1-1,5 год. часу через аварію, яку ми так і не побачили, але очевидці сказали, що це було на іншій дорозі, що позначилося на нашій ділянці. Дуже цікаво було їхати через Грецію, особливо після Салонік і аж до Албанії. Чудові гірські місцевості, а особливо тунелі від 700 до 1800 метрів. Прикметно, що кожен тунель має свою назву.
Їхали два дні і ще 3-4 години третього. Чому лише дні, тому що їхав я лише до 23.00–23.30 і зупниявся на ночівлю. Не можу їхати вночі по двох причинах: перша – страшенна напруженість на очі і увагу, а друга – хочеться подвитися на місцевість, яку проїзджаєш. Ночували в Бухаресті (Румунія) і в Козані (Греція). Через обмежений бюджет і невизначеність до якого місця (міста) доїдеш, ночували в машині на території паркінгів-заправок, де як на наше заспокоєння ми були далеко не одні.
Приїхали в Саранду, виникла проблема як знайти наше помешкання. Зустріли на дорозі місцевого чоловіка на авто і запитали як потрапити до нашого готелю. На щастя він знав англійську і зрозумів нашу проблему. Я показав йому роздруківку з Букінга. Він подивився на номер телефону подзвонив господарю готелю і вияснив де це, бо сам не знав. Потім сказав, щоб ми їхали за ним і провів нас майже до самого готелю. За що ми йому щиро подякували, а він відповів: See you later on the beach. На жаль більше ми з ним не зустрічалися. Ще один випадок мені згадався як ми заблудилися в місті Козані. Спроби навігатора вивести нас з цього міста не увінчалися успіхом і я вирішив застосувати язик, який як відомо до Києва заведе, а в нашому випадку до Албанії і зупинився біля якоїсь кафешки, де сиділи 5 хлопців і запитав їх як виїхати з цього міста. Один з них, який знав трохи англійську почав розказувати мені, як зазвичай пояснюють в таких випадках: turn the left, after right then again left і так далі і тому подібне. Зрозумівши, що його пояснення мене не задовільняють він попросив одного з хлопців, який приїхав в кафе на скутері супроводити нас з міста, на що той ласкаво погододився і ми успішно виїхали з нього. За це я вручили цьому чоловіку пачку вафлів Артек і сказав: It’s for you – рresent from Ukraine. На що він усміхнувся і взяв з радістю наш презент. Після цього ми обнялися як старі друзі, попрощалися і за допомогою навігатора знову поїхали далі. Але одразу на першому паркінгу лягли спати.
В готелі, де нас зустрів його власник нам все сподобалося і ми переконалося в тому, що дійсно фото на Букінгу відповідають реальності. Перенісши речі з машини в номер, ми на скору руку перекусили і одразу пішли оглядати місце нашого найдовшого перебування в цьому місці – пляж. Пляж від помешкання знаходився в 5-7 хв ходьби. Це рахується як друга лінія по тих мірках. Назва пляжу Mango. Досить непоганий пляж з хорошими краєвидами на центр міста, а також на острів Корфу, де ми частенько спостерігали курсування пароплавів різної величини з острова в центр Саранди. Одним мінусом було те, що на пляжі була галька, по якій не дуже було приємно заходити в море чи виходити з нього. Але ми себе заспокоювали, що це буде хороший масаж для стоп і поспішно вдягали тапочки, рахуючи, що масаж має бути не довгий. Але чудові краєвиди, колір води і її чистота повністю перекривали цей негативний момент.
Щодо розташування барів кафе, магазинів і цін на продукти, то про бари і кафе нічого не можу сказати, бо туди не ходили, а магазини від нас були зовсім близько. Spar 5 хв. ходьби і Big Market 3 хв. Ціни трохи вищі ніж в нас десь на 10-20 гривень (30-40%). Дуже смачна риба і королівські креветки. Куплялм ми їх на гуртовні, яка знаходиться на пляжі поблизу Ксаміла.
Гуляли в центрі вечірньої Саранди, любувалися набережною та іншими цікавими місцями.
Їздили пару раз у Ксаміл на пляж Бора Бора. Хороший пляж з піском і мілким узбережжям, але якось трохи тіснувато – багато народу особливо з дітьми. Завдяки цьому ми переконалися, що наш пляж нічим не гірший.
Також їздили на «Голубе око» – велике джерело, з дна якого бурлить вода. Дуже чиста і холодна вода. На смак також смачна. Пірнати в нього не неважились, бо до товариства моржів не належимо, тому обмежилися лише спогляданням на інших людей, які стрибали з містка у це джерело.
Хотілося ще поїхати у Вльору, але дізнавшись, що там серпантини ще крутіші тих, що в Какавії, бажання відпало туди їхати. Відповідно і не подивилися на Охрідське озеро.
9 ночей пролетіли дуже скоро і настав час вирушати додому. Верталися ми вже через Ігуменицю і далі на Йоаніну. Вирішили заїхати в Селище Кастракі подивитися на славнозвісні Метеорські скелі. Доволі цікаво. Але через з’їзд з автобану мені довелося спалити досить багато бензину, оскільки газу на заправках по дорозі взагалі не було. Там дуже цікаво на заправках: є лише два види палива бензин (навіть не пише яке в нього октанове число) і дизель.
Перед Салоніками повернули на Македонію і перетнувши кордон заночували на черговій заправці.
На даній заправці зранку, коли пішов вмиватися в туалет впала в око чимала кількість змішувачів Grohe, які рахуються досить елітною і дорогою сантехнікою і на заправці їх було побачити досить дивно.
На наступний день дорога пролягала через Македонію, Сербію і на Угорщину. Доїхавши доволі скоро до кордону між Сербією і Угорщиною зіткнулися з великою чергою, яка нагадала мені кордон між Україною і Польщею. Тільки одне було добре, що не було наглєців, які перлися без черги. Тут було все культурно і витримано. Але добрих 3 години, а може і 3,5 ми втратили. Причина тут на форумі відома чому такі черги. Перше – це те, що під Будапештом велика розвилка на країни Західної і Східної Європи. Це підтвреджували різноманітні автономери з Австрії, Німеччини, Франції, Бельгії, Швеції, Словенії, Чехії, Словаччини. Було кілька машин з РФ (Петербург, Москва), Білорусі, ну і звичайно з України. Друга причина – це велика кількість «турецьких німців» або «німецьких турків» (ніяк не можу визначити як правильніше), які їхали з відпусток назад в Німеччину. Простоявши там на кордоні пожалкував, що не поїхав на Тімішоару, Орадю і Сату Маре але вже було пізно щось міняти.
Доїхавши до Будапешта ні сил ні бажання заїжджати в нього не було і ми по обїздній М0. рушили на схід країни до України. Були певні непорозуміння з навігатором, який ще десь за 100-80 км до Будапешта пропонував зїжджати з автобана і показував інший маршрут, очевидно коротший по відстані, але довший по часу. На ці провокації я не погодився і виїхав все ж таки на М0. Але проїхавши кілька десятків кілометрів по цій дорозі, я послухав навігатора і поїхав на Цеглед, Сольнок, Дебрецен, Ньїредьгаза, Кішварда і потрапив на прикордонний пункт пункт Захонь-Тиса (Ужгород). Переїхавши кордон з Угорщиною на першій заправці в Україні, я знову «дав маху» і набрав в навігаторі не Тернопіль, а Львів. І навігатор почав мене вести кучерявими селами, довівши до Перечина. Зрозумівши, що я явно не не їду дорогою Чоп-Київ, я подивився на карту і зрозумів, що навігатор знову мені зробив «ведмежу послугу», через яку я був змушений переїжджати з Перечина на Поляну-Голубине 40 км. дорогою, яка забрала в мене 1,5 години часу. Виїхали ми на трасу Київ-Чоп тоді, тоді коли в цей час я планував вже бути у Львові або хоча б в Стрию. Доїхавши до Сколе, єврогаз в мене закінчився і я вирішив заправитися на заправці БРСМ, яку я зневажливо називаю БРОМ і в себе вдома ніколи на ній не заправляюсь. Але ризикувати і повтроювати досвід Греції не хотілося, я все ж таки там заправився, після чого одразу ж пожалкував. Почало дуже ваняти з вентиляційних решіток нібито бензином ніби газоліном – таке враження, що щось трапилось з карбюратором (моноінжектором). Але в мене вже таке було взимку, коли я заправився такою самою бадягою на Укранафті, тому сильно не переживав, а просто ще раз переконався, що на тих заправках непотрібно заправлятися. Варто зауважити, що дорога Чоп-Львів-Тернопіль-Кременець нічим не відрізняється від угорських, сербських чи румунських доріг і ми успішно, але дуже знесилені приїхали в 3.00 додому. Чому знесилені, бо в 23-23.30 по графіку ми зупинялися і спали до 5-5.30 год. В Україні під Стриєм чи Львовом не хотілося зупинятися на ночівлю і тому їхали зі всіх сил додому.
Звичайно хотілося побачити по дорозі більше: і Трансфегерашське шоссе і в Болгарії є цікаві місця, і на Егейське море в Салоніках можна було подивитися і поплавати, і на Охрід заїхати, і в Будапешт, але їхати тоді б довелося тиждень, а може і більше. Хоча як ми їхали, то переїжджали через міста Чернівці, Сучава, Бакеу, Бухарест, Софія, Салоніки, Бєлград, але це не те, що пройтися і гарно все подивитися.
Тепер щодо оплати за дороги:
Проїзд по румунії 3 Є, вїзд на міст через Дунай 3 Є.
Віньєтка по Болгарії (клеється на нижній правий кут вікна) 9 Є.
Греція. в Албанію 2,4 Є, другий 1,2 Є, третій 2,4 Є, четвертий 2,1 Є.
Дорога додому Греція до дому 2,1 Є, 1,2 Є, 2,1 Є, 2,4 Є, 1,2 Є, 1,8 Є
Македонія 5 Є.
Сербія 12,5 Є
Угорщина 14 Є.
Дуже радий, що натрапив на такий цікавий форум, Хочу подякувати Andy, за ґрунтовні і обширні відповіді, поради і оптимізм щодо поїздки, також іншим форумчанам, які залишали свої відгуки і корисну інформацію. Хоча в кожного поїздка проходить по-своєму і від всього не «застрахуєшся».
Приїхавши додому і відіспавшись, вже планую відпочинок на наступний рік. Хотілося б знову поїхати на авто в інше цікаве і красиве місце. Кажуть гарно в Західній Греції на тому ж Іонічному морі, але там вищі ціни на все. Можливо в Хорватії чи Чорногорії, але там ніби море вже не таке красиве та й теж дорожче ніж в Албанії. Не знаю. Може хтось щось порадить. Буду вдячний.

 

Сучава

 

Наслідки зливи в Румунії 14 липня 2018 р.

 

міст між Румунією і Болгарією
місто Русе (Болгарія) в 6.00 год. ранку

 

м. Софія Посмотреть вложение 12616 Посмотреть вложение 12616

 

Північна Греція

 

м. Салоніки
Посмотреть вложение 12627

 

Західна Греція

 

Албанія

 

м. Саранда

 

Пляж Mango і вигляд з нього на море

 

Ксаміл. Пляж Bora Bora

 

Джерело "Голубе око"

 

Метеори

 

Македонія

 

Сербія. Предежане.

 

м. Белград. Відразу видно, що Сербія - кращий друг Росії. Але в цей день (місяць, рік) вони дружать з Ізраїлем.

 

Угорщина. м. Сольнок.

 

м. Дебрецен