Привіт! З п'ятниці в Саранді! Це перший наш приїзд сюди. Дорога пройшла майже ідеально,завдяки цьому форуму і вашим звітам. В принципі не буду описувати всю дорогу. Хіба кілька особистих нюансів. Виїхали з Луцька о 14.00.Перша ночівля у Великій Бійгані,щоб ближче до переходу. О 7.50 ранку вже на переході Косино. В Черзі десь 15-ті. Потираю руки в очікуванні швидкого проїзду.Ворота відкрили і десь 7-8 автівок впускають на територію терміналу. Хвилин через 20 бус перед нами розвертається і я питаю у водія чи він повернеться.Водій каже,що дзвонив знайомий погранєц і сказав їхати на перехід Дзвінкове,бо тут у мадяр зависла система і це надовго. Розвертаюсь за ним і женемо до іншого переходу 12км. Через пару кілометрів розумію,що ця інфа вже не ексклюзивна і в нас на хвості вже ціла кавалькада машин.Дорога для мене не знайома,тому кільком місцевим вдається мене обігнати. Врешті доїзджаємо на перехід Дзвінкове десь о 8.45. В черзі більше 30-ти машин. Просуваємось повільно. Десь об 11.00 ми врешті проходимо кордон і надії проїхати сьогодні довший шлях все меньше. Через годину шляху по автобану на компі вилізла помилка "check injection",мені пересихає горло. Глушу машину і через кілька хвилин заводжу.Помилка зникла,але на всякий випадок не даю більше,ніж 2500 оборотів. Грішу на форсунку. Далі скучна дорога по угорському автобану. Швидкий кордон з Сербією.В Сербії запланована ночівля. Завичай я не бронюю готелі,якщо їду маршрутом впереше,оскільки бувають різні моменти які можуть або зменьшити кілометраж за день або збільшити.Я пробив отелі в кількох містах на шляху(Ягодіна,Лєсковац і Вране). Оскільки автобани доволі не напряжні, то вирішуємо їхати до темна. Вдалось доїхати до 23.00 до Вране. Там і ночуємо. Вранці новий трабл. Мій навігаторпочинає глючити і відмовляється бачити Македонію. В результаті ми здуру з'їхали з автобану на Прешево і навігатор нарешті вказав нам шлях на Куманово. Піднімаючись в гори все вище і вище розумію шо щось не так. Розвертаюсь назад і в першій крайній хаті в Прешево питаю хазяйку як виїхати на Македонію на Куманово. Дуже зраділа,коли взнала,що ми з України і обіймала.Вдруге обіймала і зраділа,коли взнала,що ми їдемо в Албанію,бо сама албанка.Все пояснила,ми все зрозуміли,хоч і на сербському. Коли я їй відповів "Хвала! З богом!",зраділа і обняла втретє. Вирулили знову на автобан і через 10хв були вже в Македонії. Коли біля Велесу навігатор нас знову зігнав з автобану, перестав його слухати і далі до Греції їхали за вказівниками дивлячись на міста по карті маршруту,яку я завжди роздруковую по етапах 150-200км. Нарешті Греція ,гарні краєвиди,тонелі. В Ігумениці пробуємо знайти магазин,про який Ви писали. Звісно проскакуємо його,але на вимогу дружини,яка хотіла купити справжнього грецького йогурту,розвертаюсь . Наступним пунктом звісно ферма портокал! Їдемо,сади бачимо,апельсини на деревах бачимо,продавців не бачимо. Врешті бачу грека,який звернув з дороги в садок. Наздоганяю його і випитую де купити апельсини.Каже їдете далі і метрів за 300 буде велика будівля в якій продають апельсини. Їдемо і метрів через 500 бачимо велике накриття в якому продають все-апельсини,дині,кавуни,персики,нектарини,томати,абрикоси,бамію,огірки.Все доволі не дорого. Купуємо апельсини,персики і диню. Кавуни не ризикнув,бо надто зелені у них були хвостики. Далі кордон з Албанією,на якому я бахнувся зі всієї дурі в яму на в'їзді на албанський кордон(ніякого знаку про яму немає). Богу дякувати захист взяв удар на себе. Далі знову непаняткі з навігатором,який вперто хотів нас завести на грунтовку. Врешті десь о 19.00 ми на місці. О 20.00 ми вже у морі.