Останні серйозні війни на території Європи проходили у 90-х роках ХХ століття на території колишньої Югославії. Так у Хорватії на початку 90-х років сербська меншість почала проводити політику відокремлення від Хорватії. Було проведено пару дуже сумнівних референдумів, на яких начебто було проголосовано за відокремлення великої частини території Хорватії у Республіку Сербську Країну. Дуже швидко дійшло до бойових дій і за підтримки Белграду сербські сепаратисти захопили значну територію Хорватії - більше 25%! Ситуація для Хорватії ускладнювалася ще тим, що через географічні особливості, вона була фактично розділена на три окремі частини (анклави). Але хорвати не занепали духом, навпаки, три роки вони готували армію і поліцію до рішучої відповіді - вони отримали військову допомогу від країн НАТО і були сповнені рішучості повернути територію своєї країни. 4 серпня 1995 року уряд Хорватії почав операцію під назвою "Буря" і вже за 84 години було відновлено хорватський конституційно-правовий порядок на всіх захоплених сербськими сепаратистами територіях, окрім східної Славонії. Операція "Буря" стала ключовою військовою акцією, що поклала край вітчизняній війні в Хорватії. Протягом операції за участю майже 200 000 хорватських вояків визволено 10 400 квадратних кілометрів або 18,4 відсотка від загальної площі Хорватії. Операція "Буря" — це найвідоміша і наймасштабніша операція хорватської армії та символ війни Хорватії за незалежність. Хоча вона і не привела до визволення всієї країни, "Буря" вважається кінцем війни в Хорватії, а в Боснії і Герцеговині вона відіграла ключову роль, розблокувавши Біхацький анклав. Нею змінено стратегічне співвідношення сил у регіоні на користь хорватської армії. Ймовірно, найважливішим результатом є очевидна поразка концепції Великої Сербії на землях Хорватії та створення передумови для припинення війни в Боснії і Герцеговині.
Що ми маємо сьогодні і що Україні робити далі? Аналогій між ситуацією в Україні та Хорватії дуже багато – і там і тут є агресивна іншомовна меншість, яка в принципі не хоче майбутнього – вона хоче повернення в минуле, і там і тут є збройна підтримка сепаратистів ззовні, і там і тут є повна економічна та фінансова нежиттєздатність захоплених сепаратистами територій без підтримки ззовні. Важливою відміною не на користь України є те, що сербських сепаратистів у Хорватії підтримував лише Белград, а сепаратистів на сході Україні підтримує озброєна до зубів Росія, яка знаходиться в оскаженінні і погрожує всьому світу ядерною зброєю. Ситуація важка, але не критична. Наведу трохи цифр: площа територій "ДНР" та "ЛНР" приблизно по 8500 км2 кожна, а разом біля 17 000 км2. Площа України без Криму – біля 577550 км2 . Отже у відсотках загальна площа ДНР та ЛНР складає приблизно 3% від території України, навіть без урахування Криму. Отже Україна може повернути захоплені території і приклад Хорватії це повністю підтверджує. Просто слід зробити декілька важливих висновків: Ми мусимо підготуватися і виграти саме ВІЙНУ, ніякі переговори території нам не повернуть; Військова операція має бути дуже швидкою, тоді буде менше жертв і економічних втрат; За нас це ніхто не зробить, максимум ми можемо отримати від інших країн технічну допомогу, але тільки українські військові власноруч зможуть повернути наш прапор на ті землі. Отже розмови про те, що Україні не можна воювати ведуть або наші вороги, або неуки, просто воювати треба швидко та вміло, а війну закінчувати не миром, а перемогою!
