Автоподорож Україна-Албанія-Греція-Болгарія (липень 2019)

Посмотреть вложение 13379 Посмотреть вложение 13380 Пляжі Неа Перамоса, острів Тасос Посмотреть вложение 13379 Посмотреть вложение 13380

 

Дякую! Завжди проїзджав Бухарест по об'їздні, цього разу попробую через місто.

 

Відвідували місцеві пляжі. Також побували на кращому пляжі цієї місцевості Амолофі. Перевагою цього пляжу є неглибоке морське дно – щоб дійти до глибини на рівні шиї, треба пройти метрів 70-80. Також приваблював на пляжі білий мілкий пісок, який напевне беруть для виготовлення пісочних годинників. Приємно здивувало те, що лежаки і зонти на пляжах безкоштовні. Лише потрібно щось замовити в їхньому барі і ти до кінця дня відпочиваєш «по-багатому». Албанія в цьому плані програє та й в Болгарії теж таке жлобство присутнє, де ти повинен заплатити 18 левів за два лежаки, парасолю і ще замовити в них на мінімум 5-6 левів якихось напитків чи іншого.

 

Берегова лінія Ammolofoi

 

Згадав цікавий момент стосовно апельсинів які продавалися на підʼїзді до Конісполя. Такі ж цитруси оранжево-зеленого кольору продавалися в супермаркеті Неа Перамоса по 90 євроцентів за 1 кг. Я спитався в продавця чи смачні і солодкі ці апельсини. Він сказав, що вони тільки на фреш. Я питаю: і що їх не можна їсти? Він каже – тільки на фреш. Я послухав його і пішов звідти. Після цього весь час мене мучила думка: Як? На фреш можуть бути, а їсти ні? На другий день я пішов купив три апельсини, помив добре, розрізав, спробував і на смак впізнав ці ж апельсини з Ігумениці, які продавав хлопчина по 80 центів. Виявилися досить смачними, але трохи були хрящі в самій мʼякоті, в принципі так як і в тих що з Ігумениці. На жаль апельсинів для їди в цьому магазині я не знайшов і не зміг порівняти смакові якості тих і тих.

 

Неа Перамос

 

Ціни на пальне в Греції

 

Після коротенького відпочинку-оглядин на Егейському морі ми вирушили в сторону Болгарії на Чорне море. Після довгих роздумів і порад наш вибір впав на селище Черноморец поблизу Созополя, в якому ми знайшли житло на 3 ночі за 90 євро.

 

Дорога в Болгарію в Черноморец

 

Чесно кажучи назва населеного пункту насторожувала і навіювала аналогії назв, порядків і побуту наших вітчизняних курортів – Чорноморське, Лебедівка, Залізний порт і тому подібне. Приїхавши в дане село, мої побоювання справдилися. Було враження, що я опинився в Кароліно-Бугазі Одеської обл. з совковими магазинами, архітектурою будинків на подібний манер та іншими спогадами з 1980-х років. Також було дуже дивно і водночас цікаво знайти і подивитися в їхніх телевізорах головні російські зомбоканали «1 международний» і «РТР Планета». Це було щось, коли я дивився їхні передачі з Кисельовим і Соловйовим, де учасники-зомбі з піною в роті бризкаються жовчю на запрошених політологів з Києва, принижують їх, а також Україну і українців.

 

Черноморец

 

Пляжі в цьому селі великого враження на нас не справили, тому ми їздили на пляж Градина, який знаходиться за межами цього селища. Також їздили в Созополь. Там вже такого совка не відчувалося, який був присутній в атмосфері Черноморця.

 

Созополь

 

Три дні в Болгарії пройшли і ми після третьої ночі зранку о 8.30 були готові їхати додому. Моментом істини стало те, що перший раз за всі наші літні подорожі як в Україні так і за її межами хазяйка квартири попросила нас повернутися, щоб ми разом з нею пішли в номер, в якому ми проживали і вона перегляне чи все там гаразд, чи ми не розібрали в кімнаті пів-стіни, чи не зʼїли стола за яким обідали, і взагалі щоб ми часом не винесли звідти двоспальне ліжко. І це ще раз підтвердило правильність мого вибору відпочинку минулого року на користь Албанії.

 

Вирішили їхати в сторону Варни, щоб подивитися на Сонячний Берег, Золоті піски, Несебр, Обзор та інші видатні місця Болгарії. На жаль дорога проходила так, що нічого крім дерев, болгарських сіл і дороги ми не побачили. А між Несебром і Обзором потрапили на дорогу, яка нічим не поступається серпантинам від Какавії до Саранди.

 

Проїхавшись по центру міста Варна, взяли курс на Русе

 

Ціни на пальне в Болгарії

 

Дорога до кордону Русе-Джурджу проходила через автобан і звичайні болгарські села, які по якості дорожнього покриття нічим не відрізнялася – тільки по ширині. На мості через Дунай простояли хвилин 40 через ремонт (асфальтування) дороги зі сторони Румунії. Зате на румунський кордон приїхали другі і вже там в черзі не стояли.
Прямуючи далі на Бухарест по знайомій дорозі, аж тоді я зрозумів, що відпочинок наш закінчився і ми дійсно їдемо додому. Доїхавши в 22.00 до м. Фокшані, вирішили зупинитися на ночівлю. Шукати готель чи мотель ні часу ні бажання не було і ми зупинилися на заправці Socar.

 

Мій напівсон в машині на заправці тривав до 6.00 год. і довго там не затримуючись ми рушили далі на Сучаву, ну а потім звісно на неньку Україну.